Чому діти крадуть? Як батькам справитися з дитячими крадіжками.

                                 Дитячі крадіжки (від 3 років)

У віці трьох років та старше, діти можуть почати красти з різних причин. Хоч така поведінка не є нормою, завдання батьків – зрозуміти її причини, щоб допомогти, а не нашкодити. 

Важливо пам’ятати, що в ранньому віці дитина не може красти навмисно. Вона просто ще не достатньо зріла, щоб усвідомити свою поведінку. 

Фізіологічна незрілість

У віці з 2 до 7 років та до 9 у високочутливих (з підвищеною емоційною вразливістю) дітей, розуміння причинно-наслідкових зв'язків ще недостатньо сформоване. Наймолодші просто можуть не розуміти, що брати чуже не можна.

Навіть якщо батьки пояснюють, що красти – це погано, діти в такому віці через незрілість префронтальної кори головного мозку можуть продовжувати це робити, оскільки їм ще важко контролювати усвідомити їхні наслідки.

Віковий егоцентризм

Діти в ранньому віці ще не можуть прийняти сторону іншого і зрозуміти, як це, коли в тебе щось забирають. Вони просто егоцентричні за своєю природою (не вміють зважати на чужу точку зору). І не розуміють, що їхня поведінка може нашкодити.

Дорослі іноді можуть не пояснювати вдома, що красти – погано, і не вчити розрізняти поняття чуже/своє, коли в родині немає правила дотримання особистих кордонів, то дитина може думати, що все спільне і власне, це і буде одна з причин, чому вона краде.

Приклад інших

Діти можуть почати красти, копіюючи поведінку інших. Для них це стає нормою, оскільки їм властиво бачити світ через призму сім’ї, когось із близьких рідних. 

Також це може бути ознакою патології та бути пов’язано генетично. Оскільки, дійсно крадіжки бувають проявом певних поведінкових розладів. Розібратися з причинами може допомогти психолог за допомогою спеціалізованих методик. Також може знадобитися поміч психіатра.

Незабезпечені базові потреби

Бувають випадки, коли наймолодші беруть чуже, тому що голодні.

Якщо дитина краде щось так, щоб не помітили інші, наприклад, батьки, то це вже може свідчити про проблеми довіри у сім’ї.

Недостатньо довірливі стосунки в сім’ї

Необхідно розібратися, чому вона боїться відкрито взяти ту, чи іншу річ. Іноді ж достатньо просто запитати дозволу в батьків.  

Діти так можуть привертати до себе увагу. Їм може здаватися, що їх не помічають і щоб нагадати про себе, вони беруть заборонене.

Емоційна депривація та проблеми із самоконтролем 

За словами Лесі Мироняк, коли батьки забороняють висловлювати емоції, наприклад, голосно сміятися з радості чи плакати від болю, діти починають красти, щоб самоствердитися. Так вони намагаються проявити ту чи іншу невисловлену емоцію.

Крадіжки, зі слів психологині, іноді властиві дітям з розладом дефіциту уваги і гіперактивності (РДУГ) Їм притаманні проблеми із самоконтролем через особливості розвитку нервової системи.

Заздрощі, цікавість, бажання помсти чи привертання уваги

Дитина може просто заздрити, що в когось є певна річ, а в неї – немає. Також їй просто може видатися цікавим щось таке, що мають інші. Тому й привласнює собі чуже.

Психологиня Тетяна зазначає, що іноді дитина може красти в речі в хлопчика чи дівчинки, яким симпатизує. Вона може хотіти з ним потоваришувати, та просто не вміє чи соромиться сказати про це. Так дитина просто хоче привернути до себе увагу, не задумуючись про наслідки. Ще подібна поведінка може бути проявом бажання помсти за те, що її не помічають. Через образу дитина хоче"зробити щось на зло" іншим.

                                              Підліткові крадіжки

Діти в підлітковому віці рідко крадуть через нестачу коштів. За словами психологинь, вони беруть чуже з метою привернення уваги дорослих чи самоствердження.

Причин такої поведінки є чимало

• Пережиті травми в дитинстві

Якщо підліток пережив сильну психологічну чи фізичну травму, він може почати красти.

"Це своєрідна реакція на негативний досвід. Дитина задовольняє певну потребу та отримує від цього емоції, які важко зробити іншим способом", – каже Леся Мироняк.

Внаслідок пережитих травм у дітей може виникнути посттравматичний стресовий розлад (нав’язливі спогади про пережиту травму, гіперзбудливість). Дитина через нього може перестати відчувати будь-які емоції і починає красти, зокрема, для нових відчуттів.

• Розладами адаптивності

Неповнолітні з розладами адаптивності (проблеми з адаптацією в нових життєвих обставинах) чи іншими поведінковими особливостями також можуть почати красти.

• Підлітковий бунт

У дитини в такому віці відбувається так зване внутрішнє відокремлення від батьків. І от власне, те, що підлітки починають красти, може бути проявом самоствердження. Адже тоді їм здається, що вони починають самостійно контролювати життя.

• Феномен бідності 

Психологиня Тетяна каже, що діти, особливо у підлітковому віці, дуже часто прагнуть бути незалежними, відчувати комфорт.

Часто, коли вони крадуть, намагаються рятувати свою сім’ю від певного дискомфорту. Тобто дитина перебирає на себе сором і неспроможність батьків за фінансову сферу.

Як реагувати, якщо спіймали дитину на крадіжці

Багатьом батькам, які помітили, що дитина почала красти, стає соромно за таку поведінку сина чи доньки. Вони починають собі докоряти, що не справилися з їхнім вихованням.

Важливо, щоб дорослі впоралися з власними емоціями та переживаннями

Потрібно чітко усвідомити, що ви відчуваєте, коли дізналися, що дитина вкрала. Тут може бути багато тривоги, злості, сорому. Якщо "відразу" вилити своє обурення на дитину, то це може ще більше загострити ситуацію. 

Тому важливо дати раду власним переживанням та випустити пар в екологічний спосіб", – наголошує психологиня Леся.

Для цього можна:

• покричати десь на самоті;
• потупати ногами;
• подихати свіжим повітрям;
• попити води;
• подумати холодним розумом, що варто сказати дитині. 

Часто у батьків, діти яких крадуть, з’являється багато тривоги про майбутнє: "А що ж буде далі, якщо вони малі, а вже таке роблять".

Психологи радять спочатку ці думки "розібрати по поличках", а вже потім спокійно йти та говорити з дитиною. 

Спочатку важливо почути думку сина чи доньки, навіть якщо це фантастична розповідь. Хлопчикам чи дівчатам у ранньому віці якраз властиво фантазувати, у цьому немає нічого дивного.

Не кричати, не соромити та не принижувати

Діти раннього віку дуже вразливі. Якщо дорослі й помітили, що вони крадуть, то потрібно діяти м’яко, виважено, у жодному разі не кричати, не соромити і не принижувати.

Важливо пояснити дитині, що ви розумієте, що вона зробила це не навмисно, але чужі речі не можна брати без дозволу. І тоді вже варто подумати разом, як повернути їх назад

Говорити почуттями

Важливо "говорити з дитиною почуттями". Для цього можна використовувати фрази: "Тобі образливо, що в цієї дівчинки є така іграшка, а в тебе немає? Тобі від цього сумно і ти плачеш тому, що не можеш це взяти додому?"

"Необхідно" побути разом з дитиною у її почуттях та допомогти їх прожити". Показати, що ви поряд, розумієте її, підтримуєте і приймаєте.

Варто не забувати, що дитині сама річ непотрібна, для неї має значення емоція, яку вона викликає. Тому важливо зрозуміти потребу сина чи доньки, щоб спробувати задовольнити її іншим чином

Ставити менше запитань

 У такому випадку не варто питати дитину: "Навіщо ти це взяла, тобі що мало своїх іграшок?" Краще уточнити: "Чим тобі ця річ подобається? А розкажи мені більше про неї".

А тоді вже можна говорити про те, що брати чуже не можна, і цю річ варто повернути. Важливо показати, що дорослі на її стороні. Хочуть не покарати за вчинок, а допомогти. 

Не варто казати, що дитина погана. Краще знайти в ній такий імпульс, щоб вона хотіла бути для нас кращою і більше не хотіла брати чужі речі. Маємо показати, що ми на її стороні. Віримо, що вона більше не крастиме. Тоді в сина чи доньки з’явиться бажання старатися та ставати кращими.

Батьки мають діяти синхронно або звертатися за допомогою

Клептоманія: як не сплутати патологію з нормою Потрібно вміти відрізнити звичайну крадіжку і клептоманію, тобто патологічне бажання дитини отримати щось чуже.

Якщо дитина систематично краде і дорослі вже не можуть на це вплинути, то це є "червоним прапорцем", варто звернутися за допомогою до психолога.

Ознаки клептоманії:

• крадіжка не є спланованою;
• схильні до патології не задумуються над можливими наслідками від крадіжки;
• у людини з клептоманією нема почуття сорому від скоєного вчинку.

Причиною патології може бути те, що в організмі не вистачає так званого гормону щастя (серотоніну).

У момент, коли підліток має задум щось вкрасти або вже це зробив, в його крові підіймається рівень таких гормонів, як адреналін та норадреналін. 

Вони впливають на підвищення дофаміну, що відповідає за емоційне піднесення людини. І саме тоді у кров людини потрапляє серотонін, від якого підліток почувається щасливішим.

Нагадаємо, проблема сучасних українських батьків в тому, що вони виросли в суспільстві де мало турбувалися про дотримання прав дітей.